Вимоги до вирощування цибулі

Цибуля добре адаптується до температурних умов. Насіння та цибулинки можуть повільно проростати при температурі 3-5℃, швидкість росту збільшується при 12℃. Оптимальна температура для росту сходів — 12-20℃, для росту листя — 18-20℃, а для росту цибулинок — 20-26℃. Сильні сходи можуть витримувати температуру до 6-7℃. Для збільшення цибулинок потрібна вища температура; вони не можуть збільшуватися при температурі нижче 15℃ і найкраще ростуть при 21-27℃. Надто висока температура може призводити до уповільнення росту та початку періоду спокою.

Цибуля є довгостиглою культурою, яка потребує більше 14 годин тривалого світлового дня під час періоду збільшення цибулинок і цвітіння. При високих температурах і короткому світловому дні росте лише листя, а цибулинки не формуються. Оптимальна інтенсивність освітлення для цибулі становить 20 000–40 000 люкс.

Тканинна структура бульбочок цибулі є порівняно стійкою до посухи, але здатність коренів до вбирання вологи слабка. Для отримання високого врожаю необхідна більш висока вологість ґрунту. Достатня вологість ґрунту на етапі проростання сприяє кращому польовому сходу насіння. На стадії розсади у прохолодну пору року ґрунт має бути вологим, але не забитим водою, щоб забезпечити збалансований ріст коренів і листя. Під час росту листя та збільшення бульбочки надзвичайно важлива достатня вологість ґрунту, яка може досягати максимуму приблизно 85%. У період появи стрілок необхідно правильно регулювати вологість ґрунту, підтримуючи його стан від сухого до помірно вологого, щоб запобігти переходу рослини від вегетативного росту до формування стрілок. Під час цвітіння та дозрівання насіння необхідна достатня вологість ґрунту для підтримки мокрого стану поверхні, що сприятиме розвитку насіння.

Яблуні добре ростуть при нижчій вологості повітря. Під час стадії збільшення цибулин та цвітіння суха погода зменшує захворювання, підвищує врожайність і поліпшує якість. Надмірна вологість повітря або опади під час цвітіння можуть спричинити розтріскування тичинок, знизити життєздатність пилку та призвести до поганого запилення й низької плодоносності.

Цибуля добре пристосована до різних типів ґрунту, однак найкраще росте на нейтральному, багатому органічними речовинами, родючому і рихлому ґрунті. Високі врожаї дає на супіщаних ґрунтах, але цибулини на глинистих суглинках виходять гарними, з хорошою забарвленням і тривалим зберіганням.

Коренева система цибулі має слабку здатність до поглинання поживних речовин, але високий врожай, тому потребує сприятливих умов живлення. На кожну тонну цибулі рослина повинна поглинути з грунту 2 кг азоту, 0,8 кг фосфору і 2,2 кг калію. За нормальних грунтових умов внесення азотних добрив значно підвищує врожайність, а фосфор і калій також потрібно доповнювати. Саджанці не переносять надлишкового удобрення; надмірне удобрення може призвести до стеблової гнилі та загибелі саджанців. На етапі росту листя переважно вносять азотні добрива, а на етапі збільшення бульби — фосфорні та калійні добрива. Внесення мікроелементів, таких як мідь, бор і сірка, суттєво підвищує врожайність.

Хоча цибуля є дворічною овочевою культурою, тривалість від посіву до збирання урожаю залежить від клімату. У південному Китаї цибулю зазвичай сіють наприкінці осені й збирають на початку літа. У басейні річки Янцзи її переважно висівають восени, перезимовуючи розсадою, а збирають у травні або червні наступного року. У північно-східному Китаї поширене весняне висівання, а збирання урожаю відбувається наприкінці літа.

Від посіву до збирання урожаю ріст надземних частин, підземних частин і бульбок залежить від регіональних та кліматичних умов. На прикладі басейну річки Янцзи у цій статті описано основні особливості процесу їхнього росту й розвитку.

Період від сівби до пересадки і зимівлі є критичним для росту саджанців. Після проростання насіння температура поступово знижується, а тривалість світлового дня скорочується. Зменшується здатність кореневої системи поглинати речовини, уповільнюється фотосинтез у надземній частині, унаслідок чого пригнічується ріст рослин. Оптимальною температурою протягом цього періоду є близько 20℃. Якщо температура нижче 10℃, коренева система погано розвивається, а ріст і диференціація листя уповільнюються. Від сівби до пересадки проходить 50-60 днів. Після пересадки надземна та підземна частини майже не ростуть протягом періоду зимівлі, тому важливо захищати саджанці від заморозків. Коренева система добре розвивається при меншій температурі, ніж надземна частина. Коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5℃, коренева система може почати ріст. Температура в межах 10-15℃ є оптимальною, а температура понад 25℃ уповільнює ріст.

Цей період, від початку весни, коли температура підвищується, до того, як цибулини почнуть збільшуватися, є часом інтенсивного росту як надземної, так і підземної частин рослини. Зазвичай він триває з кінця березня до початку травня й характеризується найшвидшим ростом усієї рослини, особливо листя. Ця фаза має ключове значення для закладання основи високої врожайності цибулин, оскільки нові тонкі корені продовжують розвиватися й розширюватися, тим часом як старі корені поступово відмирають.

З середини травня до початку або середини червня, коли температура підвищується та збільшується тривалість світлового дня, надземні частини припиняють ріст. Поживні речовини з листя переміщуються до пазух листя і луски, що призводить до швидкого розростання цибулин. До кінця цього періоду зовнішні листя в'януть, і рослина зламується. Поживні речовини у зовнішніх 1-3 шарах луски переміщуються всередину, і рослина стає жорсткою на дотик. У цей час слід посилити як удобрення, так і зрошення, щоб сприяти розростанню цибулин. Тимчасом нові корені продовжують ріст, однак старі корені швидко старіють, що призводить до відсутності подальшого збільшення загальної кількості коренів. Унаслідок старіння кореневої системи здатність до вбирання води зменшується, а також знижується поглинання азоту, фосфору і калію.

Вище наведено процес росту та розвитку органів утворення цибулин продукту. Якщо цибулю передбачається використовувати для збору насіння, то зрілі цибулини необхідно знову висаджувати в поле восени того ж року.

Природний період спокою цибулі є адаптивною реакцією на несприятливі умови, такі як висока температура, тривала тривалість дня і посуха. Протягом цього періоду, навіть за сприятливих умов для проростання, цибулини не проростають. Тривалість періоду спокою залежить від сорту, ступеня спокою і зовнішнього середовища, зазвичай триває 60–90 днів. Після природного періоду спокою, за наявності сприятливих умов, цибулини почнуть проростати і формувати корені.

Після того, як саджанці, призначені для виробництва насіння, висаджені, якщо вони отримують достатню кількість годин світла та відповідають вимогам низької температури в полі, утворяться бруньки. Хоча і верхівкова, і пазушна бруньки рослини можуть перетворитися на квіткові, через різний час формування молодих пагонів лише верхівкова брунька та бруньки поблизу неї, що розвиваються раніше, можуть давати квіткові стебла. Зазвичай кожен саджанець може дати 2–5 квіткових стебел. Пазушні бруньки у основи саджанця часто не утворюють квіткових стебел, а коли саджанці формуються навесні за високих температур і тривалого дня, рослина вже входить у стадію репродуктивного росту, при цьому поживні речовини використовуються переважно для цвітіння й плодоношення. У результаті новоутворені саджанці, що отримали недостатньо поживних речовин, мають менші органи та більш м’які лусочки. Від цвітіння до дозрівання насіння триває період формування насіння. Період цвітіння цибулі порівняно довгий — від цвітіння до дозрівання насіння проходить 70–80 днів.